Війна – вона жіночого роду,
Та сльози, біль і кров — у неї з бою.
Чоловіками пише свою оду,
Їх мужністю вкривається війною.
1000 днів разом, 1000 днів протистояння, 1000 днів болю, 1000 днів звитяги, 1000 днів підтримки, 1000 днів віри….
19 листопада 2024 року – це символічний та дуже важливий день для кожного українця. Це день – нагадування про нашу силу, нескореність і віру в перемогу, пам’ять про тих, хто віддав найцінніше, що у нього є – своє життя…
Молочко Едуард, Печерикін Антон, Найдьонов Микита – випускники КЗ «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 7 І-ІІ ступенів» ЗОР, які з перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, добровольцями пішли захищати рідне Запоріжжя, своїх батьків, Україну.
Старшина Печерикін Антон, 26 лютого 1994 року народження, загинув 10 квітня 2023 року під Авдіївкою.
Найдьонов Микита, 12 вересня 1999 року народження, загинув 05 червня 2023 року в Донецькій області, населений пункт Веселе.
Молочко Едуард, 03 січня 1999 року народження, 20 травня 2024 року отримав поранення при виконанні бойової задачі, 22 травня 2024 року серце хлопця перестало битися.
У нашому освітньому закладі в пам’ять про випускників, їх героїчний вчинок, їх самовіддану любов до України, було започатковано Алею Живої Слави. Біля арки Випускника родичі загиблих хлопців, запрошені військові, учні та педагоги висадили три дерева – три плакучі горобини.
Пам’ять – це все, що людина залишає після себе… Вчинок – це приклад патріотизму та любові до себе та своєї країни….
Життя продовжується, пам’ять про всіх, хто загинув, захищаючи суверенітет Україну буде жити в серці кожного українця.
